Набув чинності Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»

Щонайменше найближчі 5 місяців для бізнесу провайдерів і телеорганізацій нічого не зміниться. Просування реформи у багатьох аспектах залежить від бажання сторін досягти компромісу. Слідкуйте за новинами АППК на нашому сайті http://appk.org.ua/ru/news.

 

22 липня 2018 року набув чинності Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2415-19. Закон унормовує засади діяльності організацій колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні.

 

Організації колективного управління (ОКУ) які вони?

У розумінні прийнятого Закону (ст. 5) організація колективного управління – це неприбуткова організація, що утворюється у формі громадського об’єднання, єдиним видом діяльності якої є укладення із «користувачами» договорів про надання дозволу на використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав; збір, розподіл та виплата доходу правовласникам; забезпечення ведення реєстру правовласників ОКУ, реєстру об’єктів авторського права і (або) суміжних прав ОКУ (об’єктів); звернення до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників; інші дії, передбачені законодавством.

Засновниками ОКУ можуть бути виключно правовласники.

Тому окремим діючим ОКУ доведеться змінити свою організаційно-правову форму відповідно до оновленого законодавства.

 

Щодо прийняття

Функціонування світового інституту організацій колективного управління як такого обумовлено складністю і різноманітністю ланцюжка договірних відносин від «творців» до «користувачів», і тим, що «творці» при укладенні господарчих угод щодо своїх «творінь» відповідно до законодавства або за угодами залишають за собою право на отримання винагороди за кожен випадок використання своїх «творінь» через авторські товариства.

Найвпливовіші національні ОКУ зазвичай є членами (партнерами) пан-європейських ОКУ, таких як CISAC http://cisac.org, AGICOA https://agicoa.org.

CISAC була заснована у 1926 році, є недержавною неприбутковою організацією зі штаб-квартирою у Франції і регіональними представництвами в Африці, Південній Америці, Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та Європі. CISAC об’єднує 238 авторських товариств 121 країни світу й представляє інтереси більш як 4 мільйонів творців художніх репертуарів, музики, аудіовізуальної продукції, драми, літератури та образотворчого мистецтва. Головою CISAC є піонер електронної музики Жан-Мішель Жерар.

AGICOA розташована у Женеві, Швейцарія. З 2000 року організація зібрала та розподілила більш як півмільярда євро роялті на портфоліо понад 1 мільйона аудіовізуальних продуктів. До її складу, зокрема, входить Американська кіноасоціація (The Motion picture association of America, MPAA), яка на своєму сайті «скромно» повідомляє про те, що «Ми є главою світового кіно та телевізійної індустрії, спільноти розповідачів щодо інновацій, уявлень і творчості».

Отже, прийняття Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» відбулося під впливом міжнародних правозахисних організацій, на виконання пункту 154 Плану Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014-2017 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №847-р. Це була чергова із численних спроб унормувати діяльність вітчизняних ОКУ, що завершилася успіхом, з огляду на те, що подальше гальмування прийняття Закону містило потенційні ризики втрати доступу України до Генералізованої системи преференцій США і спричинення економічних збитків через віднесення нашої країни до переліку Priority Watch List у рамках «Спеціальної доповіді 301» («Special 301» List). Але головною претензією американців була не виплата авторської винагороди як такої, а необхідність створення такої системи колективного управління, яка б унеможливила крадіжки грошей у авторів.  Цікаво те, що крадіжка коштів продовжується: 31 липня Мінекономрозвитку на своєму сайті повідомив про те, що «було виявлено зловживання службовим становищем з боку посадових осіб ДО “УАСПП”, що призвело до витрати коштів організації у сумі понад 4 млн гривень на цілі, не пов’язані із виплатою авторської винагороди правовласникам та інші порушення». http://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=f52a8683-8c76-4eb7-86d1-8261b624fb39&title=MinekonomrozvitkuRozpochaloPidgotovkuRozderzhavlenniaUkrainskogoAgentstvaZAvtorskikhTaSumizhnikhPrav.

Проект акта розробляв Мінекономрозвитку, але його остаточна редакція на різних стадіях прийняття зазнала суттєвих змін і стала певним компромісом між учасниками ринку інтелектуальної власності.

Нагадаємо, що АППК, ІнАУ та інші асоціації провайдерів тричі зверталися http://appk.org.ua/ru/news/page/6/show/asotsіatsії-provaiderіv-zaperechuyut-neobkhіdnіst/, http://appk.org.ua/ru/news/page/6/show/dovіdka-pro-proekt-zakonu-ukraїni-«pro-efektivne-u/, http://appk.org.ua/ru/news/page/3/show/appk-ta-Іnau-zvernulisya-do-narodnikh-deputatіv-uk/ до парламентарів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Державної регуляторної служби із проханням удосконалити документ та усунути суттєві недоліки, суперечливі положення щодо необґрунтованого навантаження на провайдерів програмної послуги у вигляді обов’язку плати за використання творів, виконань, фонограм, фільмів при технічному забезпеченні абонентів можливістю перегляду програм телерадіоорганізацій.

Створенню справедливої системи колективного управління в державі всіляко сприяли народні депутати України Олександр Співаковський, Григорій Шверк, Олександр Данченко, Олена Кондратюк, заступник голови Національної ради Уляна Фещук та інші.

 

Про Закон та його наслідки у контексті діяльності провайдерів

Закон містить низку новацій для всіх учасників ринку інтелектуальної власності й зокрема для суб’єктів господарювання у сферах телерадіомовлення, телекомунікацій, які під час своєї господарчої діяльності використовують об’єкти авторського права або суміжних прав.

Документ вирізняє три види колективного управління правами: добровільне, розширене й обов’язкове. Для «користувачів» установлено вимогу укладати угоди і виплачувати винагороду відповідним ОКУ в сферах, визначених для розширеного й обов‘язкового колективного управління; вживати заходи щодо забезпечення прозорості і справедливості функціонування системи колективного управління; обов’язок декларування правовласниками ОКУ майнових прав для ідентифікації об’єктів права; чітку ієрархію серед ОКУ, які діють у визначених Законом сферах тощо. До речі, окремі вітчизняні ОКУ чинили супротив реформі, прогнозуючи створення на теренах України однієї мегаорганізації, яка може поглинути всі інші.

Розширене або обов’язкове колективне управління означає колективне управління майновими правами на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених сферах. Таким чином, у разі укладення та виконання користувачем договору з акредитованою ОКУ «користувач» звільняється від будь-яких інших претензій щодо прав, виду об’єкта авторського права і (або) суміжних прав та способу його використання згідно зі сферою акредитації ОКУ.

Отримати акредитацію для ОКУ буде непросто. Для цього, щонайменше, відповідно до Закону, ОКУ повинна мати договори про представництво з аналогічними іноземними організаціями, договори з іноземними правовласниками, які передбачають управління найбільшою кількістю прав. У жовтні 2018 року Установа розпочне прийом заяв від зацікавлених юридичних осіб про реєстрацію організацій колективного управління.

Однак без казусу не минулося. Строки акредитації ОКУ є спірними через невірне посилання на ст. 11 у ч. 3 розділу VI перехідних положень Закону, що може призвести до затримки реформи. Так, Законом установлюється, що акредитована ОКУ має бути визначена Установою за результатами конкурсу, заяви на участь у конкурсі приймаються через 5 або через 14 місяців з моменту набуття чинності Закону, починаючи з 22 липня 2018 року, залежно від сфери управління. Але невірне посилання залишає невідомою інформацію, в якій саме сфері й в які терміни Установа приймає заяви.

Реформу може затримати і труднощі у реорганізації найбільшого українського ОКУ – ДО УААСП http://uacrr.org, з огляду на останню заяву провідного експерта з авторського права Дмитра Гузія щодо діяльності найбільшої української ОКУ – ДО УААСП http://uacrr.org.

Розширене колективне управління, на відміну від обов’язкового, передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом. Розширене управління здійснюється у сферах публічного виконання або сповіщення музичних недраматичних творів, фонограм, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, тощо.

Добровільне колективне управління майновими авторськими та суміжними правами може здійснюватися в будь-якій сфері управління правами, крім тих, де здійснюється розширене або обов’язкове колективне управління.

Для порівняння, станом на сьогодні в Україні здійснюють діяльність 19 організацій колективного управління (ОКУ), які збирають, розподіляють та виплачують винагороду за використання об’єктів авторського права і суміжних прав (музичних творів, фонограм, відеограм тощо). За 2016 рік було зібрано близько 80 млн грн. Однак жодна угода «користувача» з однією ОКУ не гарантувала виникнення претензії з боку іншої ОКУ або окремих правовласників. Спори між ОКУ і користувачами виникають постійно, з судовими аспектами деяких із них можна ознайомитися тут http://reyestr.court.gov.ua/Review/72335938, http://reyestr.court.gov.ua/Review/66456404, http://reyestr.court.gov.ua/Review/69113434, http://reyestr.court.gov.ua/Review/68109273, http://reyestr.court.gov.ua/Review/12604070 тощо.

Таких судових процесів щодо спірних питань з ОКУ можна знайти безліч у реєстрі судових рішень. Відносно провайдерів, на сьогодні слід визнати, що під тиском ОКУ представники малого та середнього бізнесу провайдерів у своїй більшості, уникаючи витрат часу і грошей на судові спори, укладали угоди з ОКУ, при цьому будучи впевненими, що плата на користь ОКУ є несправедливою. І це цілком зрозуміло, оскільки у випадку кабельної ретрансляції телепрограм предмет договору з товариствами не є прозорим: треба платити, а за що саме – невідомо.

Укладенню угод малих і середніх провайдерів з ОКУ сприяли Асоціація «Укртелемережа» і Спілка кабельних операторів України, які самі стали агентами для укладення таких угод в інтересах однієї з ОКУ – «АРМА-Україна». До речі, раніше видані Свідоцтва про облік організацій колективного управління, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов’язкового колективного управління, продовжують діяти до закінчення прийому заяв на участь у конкурсі на акредитацію у відповідній сфері.

Інша ситуація склалася у представників крупного бізнесу провайдерів, для яких багаторічні судові процеси були вигіднішими, аніж виплата винагороди ОКУ – цьому сприяли правові прогалини в регулюванні діяльності авторських товариств.

Новий Закон поставив крапку в усіх минулих багаторічних баталіях і розпочав нову історію: чи європейську – покаже час. Відповідно до прийнятого Закону, «кабельну ретрансляцію об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення», віднесено до обов’язкового колективного управління. Отже виплата винагороди ОКУ не знімає обов’язку провайдерів на укладення договорів з організаціями мовлення (або їхніми представниками) щодо використання програм (передач) мовлення. А після певних процедур «кабельною ретрансляцією» має опікуватися лише одна акредитована Установою організація. Одна акредитована ОКУ також має збирати винагороду й у сферах, які віднесено до розширеного колективного управління. Слід зазначити, що ОКУ може бути акредитована одночасно у декількох сферах, тому прогнози щодо створення однієї мега-ОКУ вважатимуться не такими вже й безпідставними.

Обов’язковість укладення угод провайдерів з імовірним монопольним авторським товариством компенсується достатньо детальними нормами Закону щодо формування справедливого розміру винагороди за такими угодами.

Так, авторське товариство зобов’язане вибудовувати відносини з «користувачами» на засадах неупередженості, справедливості, обґрунтованості тарифів, вільного доступу до інформації. Умови надання дозволів на використання об’єктів права мають базуватися на об’єктивних і недискримінаційних критеріях.

Зокрема тарифи повинні враховувати економічну вигоду від використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, характер та обсяг використання, вид діяльності користувача, фінансово-економічні показники ринку.

Проекти попередніх тарифів визначаються на загальних зборах ОКУ та встановлюються після обговорення з асоціаціями й учасниками індустрії у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від надходжень користувачів, отриманих безпосередньо від використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав за вирахуванням витрат платежів, пов’язаних із придбанням (набуттям) прав на такі об’єкти авторського права і (або) суміжних прав.

Провайдери можуть також оплачувати ОКУ тільки за використання творів, виконань, фонограм, відеограм у складі програм іноземних телеканалів, яких зазвичай у відсотковому співвідношенні близько 30% від стандартної пропозиції абонентам. Зменшення бази «авторського оподаткування» відбулося через внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права», за яким термін «кабельна ретрансляція» визначається як прийом і одночасна передача телерадіоорганізаціями, провайдерами програмної послуги та іншими особами незалежно від використаних технічних засобів повних і незмінних передач (програм) організацій мовлення або їх істотних частин, а також творів, виконань, фонограм, відеограм, зокрема таких, що містяться в передачах (програмах) організацій мовлення, за умови, що початкова трансляція такої передачі (програми) здійснена організацією мовлення, яка не підпадає під юрисдикцію України відповідно до закону або міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Внесення таких змін здійснене на підставі Директиви Ради 93/83/ЄЕС про супутники і кабельну ретрансляцію з огляду на останню судову практику ЄС http://appk.org.ua/ru/news/page/5/show/kabelna-retranslyatsІya-І-royaltІ-pravovlasnikam-c/.

Визначити економічну вигоду від використання таких об’єктів буде досить складно, тому багато що залежатиме від бажання сторін досягти компромісу. Але якщо компромісу не буде знайдено, до угод застосовуватимуть тимчасові тарифи Кабінету Міністрів України, а їхній остаточний варіант – рішенням суду.