Чи настільки страшні провайдери, як їх малюють представники ОСББ?
Олена Осадчих, Голова Бюро доступу АППК
30.01.2020
Останнім часом у мережі Інтернет усе частіше з’являються статті, в яких розповідається про страшні наслідки встановлення технічних засобів телекомунікацій операторами та провайдерами у багатоквартирних будинках. Одна з останніх таких публікацій — «Як зупинити провайдера: Практичні кроки» (https://proosbb.info/node/486), де автор розказує про пошкодження спільного майна багатоквартирних будівель операторами, провайдерами телекомунікацій, а також закликає голів ОСББ звертатись до народних депутатів із проханням не голосувати за проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо доступу до інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики за №2042 від 03.09.2019, оскільки, на його думку, цей документ лобіює тільки інтереси провайдерів, дозволяє свавілля і безкарність, нехтування правом власності мешканців.
Але чи насправді такі страшні провайдери, як їх малюють? І чи потрібні зміни до Закону про доступ?
Чинний Закон України про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж (далі — Закон про доступ) передбачає обов’язок замовника (оператора, провайдера телекомунікацій) розміщувати свої технічні засоби відповідно до договору з доступу. Розміщені без укладення договору з доступу технічні засоби телекомунікацій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2018 р. №610 «Про затвердження Правил надання доступу до інфраструктури об’єкта будівництва» (далі — Правила) можуть бути демонтовані. Однак, не завжди договір з доступу не укладений із вини оператора, провайдера телекомунікацій. У багатоквартирних будинках без ОСББ телекомоператору, провайдеру іноді просто не має до кого звернутися для отримання дозволу на дії, оскільки відсутня уповноважена особа від співвласників для укладення, внесення змін та розірвання договорів із доступу до інфраструктури. От і виходить, що обов’язок в операторів, провайдерів телекомунікацій укласти договір з доступу є, наслідки за неукладення такого договору для операторів, провайдерів телекомунікацій є, а от укладати договір немає з ким. Законопроектом пропонується врегулювати цю прогалину в законодавстві та встановити обов’язок для співвласників обирати уповноваженого для укладення договору з доступу. Такий обов’язок важко назвати обмеженням прав співвласників, адже їм надається право обрати уповноважену особу — яку захочуть самі. І тільки якщо співвласники не оберуть уповноваженого, то такою особою буде управитель або житлово-будівельний (житловий) кооператив, залежно від того, хто саме обслуговує такий дім. Будинків, де створені ОСББ, зміна взагалі не стосується. У випадку, якщо такі зміни не будуть прийняті, провайдери, оператори телекомунікацій просто не зможуть виконувати Закон про доступ і на законних підставах установлювати техзасоби у будівлях, за відсутності там ОСББ.
Варто нагадати, що провайдери та оператори телекомунікацій установлюють технічні засоби у багатоквартирних будинках для надання мешканцям можливості отримувати програмні й телекомпослуги, такі як інтернет і телебачення. Погодьтесь, у сучасному світі без них ніяк. Інтернет і телебачення давно перестали бути просто розвагою, це ще й важливі джерела інформації та можливість комунікації (зв’язку) з іншими людьми і суспільством в цілому. Більшість використовують мережу Інтернет для навчання та роботи (електронні підручники, пошта, подача звітності, реєстрація на тих чи інших сайтах, продаж товарів онлайн тощо). Розвиток інтернету напряму впливає на розвиток інформаційного суспільства та суспільства в цілому. А тепер поставимо питання: чи має розвиток інформаційного суспільства залежати від бажання співвласників багатоквартирних будинків надати до них доступ? Мабуть, ні. Необхідність надання такого доступу до багатоквартирних будинків можна порівняти з правом прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через сусідську ділянку, коли заради важливих потреб однієї людини в передбаченому законом порядку обмежуються права іншої. Тільки у випадку з доступом до багатоквартирних будинків для встановлення засобів телекомунікацій на кону потреби не однієї людини, а всіх мешканців, які користуються послугами інтернету та телебачення. Звичайно, мають існувати правила надання такого доступу, які б забезпечували збереження спільного майна співвласників. Саме для цього і прийнято Закон про доступ. Із практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. У випадку з доступом до багатоквартирних будинків, цей справедливий баланс дотримано. Адже співвласників не позбавляють їхнього права власності, Закон про доступ установив для них тільки заборону на відмову в наданні доступу з причин, не передбачених Законом. Крім того, Законом визначена одноразова плата за надання такого доступу, яка включає плату за розробку і видачу технічних умов з доступу, та періодична плата за доступ, яка встановлюється за наявності додаткових витрат співвласників, пов’язаних з наданим доступом. Тому одного небажання мешканців багатоквартирного будинку бачити у власній будівлі технічні засоби телекомунікацій того чи іншого провайдера, який дотримується законодавства, не має бути достатнім для обмеження провайдера у доступі до такого дому.
Кожен із нас має конституційне право на інформацію, що передбачає можливість вільного її одержання та поширення. Саме право на інформацію породжує й інші права людини, такі як вільний доступ до телекомунікаційних послуг і вибір оператора, провайдера, що визначені ст. 32 Закону України «Про телекомунікації», які, власне, і забезпечують швидке отримання й поширення інформації. А специфіка побудови телекомунікаційних мереж потребує встановлення технічних засобів телекомунікацій, в тому числі в багатоквартирних будинках, без цього отримання деяких програмних та телекомунікаційних послуг буде нереальним. І зовсім не важливо, який саме провайдер надає вказані вище послуги у вашій оселі. Адже заради того, щоб ви могли скористатись послугами обраного провайдера у вашому будинку, співвласникам інших багатоквартирних будинків, власникам опор ліній електропередач, кабельної каналізації тощо, довелось надати провайдеру доступ до свого майна, в іншому випадку мережа такого провайдера просто не могла бути прокладеною до вашої будівлі. В цьому і є специфіка надання телекомунікаційних послуг.
Часто від мешканців будинку доводиться чути, що достатньо одного провайдера чи оператора. Навіщо два і більше? Так, звичайно, можна припустити, що одного провайдера цілком достатньо. Але чи була б такою самою якість послуги у провайдера, в якого немає конкурентів і який не бореться за клієнта? І якою була б тоді ціна на послуги провайдера-монополіста? Прикладів монополій у сфері надання послуг в Україні чимало, на жаль, якість послуг таких компаній зазвичай низька, а от ціна інколи завищена в декілька разів. Саме наявність конкуренції у сфері телекомунікацій вивела Україну в світові лідери за співвідношенням ціна — якість такої послуги як інтернет, тому що наші можна віднести до одних із найкращих, а от ціни – найнижчі.
Новий законопроект, як і сам Закон про доступ, покликаний лише врегулювати відносини між співвласниками багатоквартирних будинків та операторами, провайдерами телекомунікацій. Так, Закон про доступ передбачає права і обов’язки як для власників інфраструктури об’єкта доступу, так і права й обов’язки для замовника доступу до інфраструктури об’єкта доступу, якими є оператори, провайдери телекомунікацій. А ще Законом установлюються однакові умови доступу для всіх операторів та провайдерів телекомунікацій, що надважливо для збереження конкурентних умов у сфері телекомунікацій.
Стосовно пошкодження спільного майна багатоквартирного будинку. Потрібно визнати, що, дійсно, така проблема сьогодні існує. Але вона виникла не в результаті прийняття Закону про доступ чи, тим більше, не може бути наслідком прийняття згаданого вище законопроекту. Проблема існує через небажання деяких операторів та провайдерів телекомунікацій виконувати закон, дотримуватися норм та правил. Але заради справедливості слід сказати, що і деякі співвласники багатоквартирних будинків також не хочуть виконувати Закон. Адже метою надання доступу провайдеру чи оператору телекомунікацій в багатоквартирний будинок для деяких ОСББ є не забезпечення його мешканців послугами Інтернету чи телебачення, а відверте заробляння коштів. І чомусь, як показує практика, першочергово такі ОСББ хочуть отримати від провайдера чи оператора саме кошти, а не упорядкування техзасобів телекомунікацій заради запобігання пошкодження спільного майна багатоквартирного будинку. Так отримуємо ситуацію, коли провайдери, оператори телекомунікацій замість наведення ладу в будинку із власними мережами сплачують ОСББ кошти, в розмірах значно вищих за ті, які передбачені законом. І це влаштовує обидві сторони. Ось тільки спільне майно будинків чомусь не ремонтується, а руйнується. Крім того, існують численні оператори, які встановлюють свої технічні засоби, не пошкоджуючи при цьому спільного майна. І замість звинувачення всіх провайдерів, можливо, для початку заставити додержуватися Закону тих, які цього не роблять.
Окремо зверніть увагу на те, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 15 Закону про доступ «замовник зобов’язаний відшкодувати збитки власникові інфраструктури об’єкта доступу або третім особам, заподіяні невиконанням чи неналежним виконанням робіт внаслідок дій або бездіяльності замовника, безпосередньо пов’язаних із розміщенням та експлуатацією технічних засобів телекомунікацій, відповідно до договору з доступу та законодавства». Тобто, чинний Закон передбачає можливість для співвласників зобов’язати операторів і провайдерів телекомунікацій дотримуватись чинного законодавства та передбачених ним правил встановлення технічних засобів телекомунікацій, а також нести відповідальність за пошкодження майна. І новий законопроект не скасовує обов’язку операторів, провайдерів телекомунікацій відшкодовувати збитки, безпосередньо пов’язані з розміщенням та експлуатацією технічних засобів. Тому не можна сказати, що чинний Закон про доступ чи новий проект Закону лобіює інтереси виключно операторів та провайдерів телекомунікацій і дозволяє повне їхнє свавілля й безкарність. Ніхто не скасовував відповідальності операторів та провайдерів за пошкодження майна.
Тому припиніть будь ласка сприймати операторів та провайдерів телекомунікацій як запеклих ворогів ОСББ, управителів, співвласників багатоквартирних будинків або як можливість додаткового заробітку. Що вища плата операторів та провайдерів телекомунікацій за доступ до багатоквартирних будинків, тим більшою буде ціна на послуги Інтернету та телебачення для споживачів – мешканців тих самих будинків, оскільки плата за доступ є витратою, яка входить до собівартості послуги. Пропоную просто почати виконання Закону про доступ. А якщо було пошкоджене спільне майно вашого будинку, то неодмінно вимагайте відшкодування збитків. Ну і, звичайно, вам обирати, послугами якого оператора чи провайдера користуватися: того, який виконує Закон, чи хто цей Закон порушує.
І насамкінець звертаю увагу на те, що відповідно до п. 31 Правил «демонтаж технічних засобів телекомунікацій, які розташовані на елементах об’єкта будівництва та є частиною телекомунікаційної мережі, до якої під’єднане хоча б одне кінцеве обладнання споживача, в якого діє договір із замовником (оператором або провайдером телекомунікацій), здійснюється власником технічних засобів телекомунікацій за рішенням суду, що набрало законної сили». Тому рекомендую перед прийняттям рішення про демонтаж телекомунікацій проконсультуватися з юристом, а також врахувати думку самих споживачів послуг окремого оператора чи провайдера.